Previous Entry Share Next Entry
співчуття і туга за ідеальним
дзен
olya_verbytska
Все частіше мені шкода людей.
Тих, які мерзнуть на зупинках маршруток після нудної роботи. Офісних працівників. Хворих на психічні чи тілесні болячки, особливо дітей. Задбаних самотніх кар'єристок. Паразитів, алкашів, істеричок... цей ряд можна нескінченно продовжувати. Кожному з нас можна поспівчувати. Принаймні з перспективи смерті.
Одна помилка - і життя шкереберть.
Тому співчуття, чи не найчистіша форма любові, яку можна відчути, оскільки ідеальних людей не існує, а з ними не існує ідеальних стосунків.

П.С. Звідки тоді ця туга за ідеальними людьми, від якої хочеться писати романи?

  • 1
це було б більше схоже на любов, якби оцінювалось не с позиції смерті а з позиції розуміння.

"оцінити з позиції смерті" - цікаво, як це :)
Мерці не розкажуть, хворі не додумаються...

тут позиція співчуття... не знаю, чи можливо зрозуміти іншу людину. Про яке розуміння йдеться? Емоційне? Раціональне? Якщо раціональне, то від нього ні холодно, ні жарко. Недавно згадувала, як подруга плакала і свої переживання біля неї. В той момент розуміла раціональні причини її смутку, але все ж... це були чужі сльози, чуже горе. Я не могла відчути так, як вона. Тому в таких ситуаціях все, що можу робити - бути поряд.

Мені здається, шкодувати людей через їхню смертність - це позиція судді. Коли ти примиряєшся з дійсністтю виголосивши вирок тому, хто не подобається.

Можливо не дуже чітко висловилась... йдеться про те, що ми смертні. Людей мені шкода і з цієї перспективи, причому кожного. Рано чи пізно кожен покидає цей світ, залишаючи близьких, нереалізовані мрії, невиправлені помилки. Кінечність людського існування можливо і не помітна в глобальному масштабі, але кожен її усвідомлює-переживає по-своєму.

який вирок? смертність належить всім, і мені в тому числі. просто співчувати - це спосіб ставитися до всіх людей добре, навіть до тих, які з першого погляду не подобаються. Це те саме агапе, любов-співчуття, любов вищого до нижчого, любов матері до дитини, багатого до бідного, розумного до нерозумного. Як по-інакшому можна любити крикливих сусідів чи жебраків, врешті-решт нашу країну? Чи може взагалі не варто їх любити? Якщо є інший спосіб - підкажіть.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account