Ефект недомовленості
2015
olya_verbytska



Вчора відвідала дві фотовиставки у "Бастіоні" і вони наштовхнули мене на роздуми про те, що відрізняє круте фото від звичайного клацання.
Клац-фото - завжди просте як двері. Нема в ньому ніякої загадки, фішки і філософії, якщо хочете. Найяскравіший тут приклад - фото на паспорт. Око ні за що не чіпляється. Ніяких двозначностей.
Круте фото завжди складне. У ньому є недомовленість, метафора, якась щілина у дверях, у просторі, у фантазії. Фактично це те, про що писав Гьордерлін, якась істина, яка переховується від нас: в якийсь момент ми наче отримуємо це бачення, щоб за мить знов втратити.
Ще один аспект.
Круте фото завжди трохи поза правилами.
Тому я не фанат студійної чи рекламної зйомки, зате мене зачаровують тревел та стріт-фото. Прилизаність і показовість, яка так важлива для студійної зйомки (ідеальне світло, макіяж і зачіска, ідеальний вираз обличчя і навіть ідеальні фігури), перетворює людей на ляльок. Хочеться випадкових променів сонця, трохи вітру, трохи здивування. А якщо модель намокне під дощем, то взагалі супер. Природа іноді дає той ефект непередбачуваності, який робить "погоду".
Ще цікаво знімати людей за якимось заняттям або в компанії, коли вони не бачать, що їх фотографують. Тільки окремим харизматичним людям вдається зберегти свою фішку перед об'єктивом. Можливо в цьому секрет видатних акторів чи моделей. Вони вміють забувати про камери.

*автор фото: Роберт Меплторп


Шукаємо позитив: 5 бонусів у житті молодої мами
2015
olya_verbytska


1. Прогулянки  на свіжому повітрі:-)
Колись у своєму паперовому щоденнику серед пунктів плану на майбутнє я писала, що варто кожного дня виділяти годину на прогулянку. Якщо ви фрілансер, книжковий хробак, представник офісного планктону, комп'ютерний геній, скромний програміст або звичайний міський житель, то ви мене зрозумієте. Подихати свіжим повітрям - недостатня підстава, щоб вийти з дому, бо ж можна покопатись в інтернеті, подивитись фільм або замовити піцу додому. Погода не завжди сприяє, а з малечею прогулянка - часто чи не єдина нагода побути на самоті і у спокої (на щастя, діти на вулиці дуже добре сплять). Тому прогулянки на свіжому повітрі тепер must have і в дощ, і в сніг, і в холод. І зовсім не обов'язково як Кант ходити в тій самій годині і тими самими вулицями. Регулярні прогулянки здатні не лише покращити колір обличчя, але й освіжити голову (а це молодій мамі зовсім незайве).
2. Вміння розставляти пріритети:-)
З отриманням статусу мами часу стає все менше. Іноді нема часу на елементарні речі, як от спокійно прийняти душ або приготувати сніданок. Як не дивно, і в цьому є прихована перевага.
Таки-так, часу серфити в інтернеті або довго розмовляти по телефону вже нема. Зате приходить усвідомлення, що насправді важливо і, що хотілося би зробити за цей короткий час, поки дитина спить. Вміння розставляти пріоритети стосується не лише побутових справ, але й глобальних життєвих цілей.
3. Космічна швидкість:-)
Новоспечена мама здатна розвивати космічні швидкості, коли потрібно за одну годину встигнути помити посуд, зварити борщ і написати статтю. Причому ця година чисто гіпотетична, бо в будь-яку мить дитина може прокинутись, а якщо прокинулась, то вимагає стопроцентної уваги (від годування, зміни підгузників до різноманітних розваг). Вміння одночасно робити кілька справ, як от годувати дитину і читати книжку, з  маленькою дитиною виробляється дуже швидко.
4. Милота:-)
Поряд з маленькою дитиною (особливо, коли вона спокійна або спить) хочеться посміхатися. Це миловидне створіння, наче втекло з мультика або з іншої планети. Великі очі, незграбні рухи і дивні звуки заставляють серйозних дорослих улюлюкати, мугикати і танцювати навколо. Навіть, якщо мама - поважний бос на роботі, поряд з дитиною вона може розслабитися і бути собою.
5. Центр всесвіту:-)
З появою дитини, хочеш цього чи ні, стаєш центром всесвіту. Мама - саме та, на кого маля  дивиться найбільше, з кого бере приклад, це завжди номер один. Більше того, мама - прототип людини взагалі. Якщо вірити психологам, стосунки з матір'ю ставлять значний відбиток на все подальше життя маленької людини.
Якщо ви давно і безуспішно мріяли про сцену, то роль мами може компенсувати це бажання. Колискові дитина слухає не менш уважно, ніж музикознавець в Ла Скала на прем'єрі Монсеррат Кабальє.

6 міфів і відкриттів після народження дитини
2015
olya_verbytska




Коли у вашому житті
з'являється дитина, то все змінюється. Відбуваються не лише позитивні зміни, але і негативні, про які не прийнято говорити вголос. У цій статті я напишу про декілька речей, які стали для мене відкриттям після народження дитини. Цьому передували 5 міфів, у які я щиро вірила, поки сама не переконалась у протилежному.

1. Міф: Материнський інстинкт робить все природним і легким.

Насправді: Любов — це тривалий процес і праця.

Загальноприйняте уявлення виглядає приблизно так: дитинка народжується — і оп! Завдяки материнському інстинкту ти відразу починаєш її любити, з легкістю дбаєш про неї. Навколо тільки безмежне щастя і квіточки.

По моїх відчуттях це більш поступовий процес, ніж прийнято вважати.

Дитинка народжується і починається знайомство.

- Привіт, я — інопланетянин, а ти — хто?

Тобто мамі до дитини потрібно звикнути, як і дитині до мами.

У цьому контексті прийомні батьки не настільки відрізняються від справжніх, тому, що не все приходить відразу.

Що робити: Наберіться терпіння.

2. Міф: Материнство — безмежне щастя.

Насправді: Материнство — неоднозначне і поєднує безліч емоцій — співчуття, страх, виснаження, гордість, радість...

Мама розповідала мені, що найщасливіша частина її життя — народження дитини. Та й зазвичай у суспільстві це вважається необхідною частиною “жіночого щастя” (якщо чоловік має посадити дерево, побудувати дім і виростити сина, то жінка танцює у системі координат Кухня-Церква-Дитина). Направду ж, у всіх по-різному. Не випадково існує таке поняття як “післяродова депресія”. Навіть, якщо з депресією стикається далеко не кожна жінка, то психологічна адаптація до нового статусу і стилю життя, втома і хронічне недосипання знайомі більшості.

Що робити: Звертайте увагу на позитивні моменти.

3. Міф: Поява дитини нічого кардинально не змінює.

Насправді: Я більше не можу повністю контролювати своє життя.

З маленькою дитиною складно щось планувати. Якщо ви хочете дві години попрацювати у гордій самотині, будьте готові до того, що в малечі інший план. Наприклад, маля хоче в цей час їсти або гратися. Світ прогинається під дитину, а не під маму. Ви хочете посперечатися і наполягати на своєму — приготуйтесь до вечора розладнаної скрипки. Є батьки, які заради дисципліни готові слухати дитячий плач, на жаль, мені це не вдається.

Маленька дитина спить менше, ніж про це говориться. У популярних статтях написано, що новонароджений малюк спить 17-20 годин. Можливо якийсь інший, але не мій. У Софії відразу склався досить дорослий розклад, від якого вона з неохотою відступає під час прогулянки. Вона спить 6-8 годин вночі безперервно, під час прогулянки в обід 2-3 години, зранку ще іноді досипає 3 години, але після обіду вкласти її проблематично. Тобто сумарно 12-14 годин. Це в 2 місяці, до цього часу спала ще менше.

Що робити: Розставте пріоритети.

4. Міф: Час грудного вигодовування — розслаблений період.

Насправді: бути мамою грудної дитини — це робота без вихідних.

Збоку мамочки з колясками виглядають розслабленими і щасливими своїм нічогонеробленням. Людині без досвіду здається, що така жінка живе як на курорті.

Насправді маленька дитина потребує постійної уваги. Тому навіть, щоб годину провести без дитини (в перукарні наприклад), варто організувати на підміну чоловіка, батьків або няню.

Та й навіть, якщо така підміна є, більше, ніж 2-3 години займатися своїми справами не вдасться. Дитина захоче їсти і почне вимагати маму. Мені можуть підказати, що молоко можна зціджувати, але зціджування і підігрівання теж займає час+в будь-якому разі хтось має дитину накормити зцідженим молоком (а якщо чоловік і батьки на роботі, на няню немає грошей, то, крім мами цим і так ніхто не буде займатися), тому для новоспеченої мами зціджування переважно нічого не вирішує.

Велике щастя для новоспеченої мами, якщо є реальна допомога з боку чоловіка, батьків, родичів, друзів (прийти, побавитися з дитинкою півгодини і піти — не рахується). Набагато складніше, якщо мати-одиначка, яка одночасно має працювати і виховувати дитину.

Що робити: Приймайте допомогу.

5. Міф: Найкращий спосіб привести життя в норму — пристосувати дитину під свій графік і стиль життя.

Насправді: Доведеться пристосуватися під графік і потреби дитини.

Якщо маля спить — у мами є вибір: здійснити щось із запланованого або теж піти поспати.

Якщо дитина прокинулась, вибачайте, тепер ви під владою цього маленького боса. Так, тепер вона — ваш бос на ближчі кілька років. Звичайно, можна змагатися з природою і пробувати працювати стільки, скільки раніше. Наприклад, я — фрілансер, і до народження дитини мені здавалося цілком реальним не міняти свого стилю життя. Спочатку, я намагалася більше працювати в той час, коли треба було спати або їсти, експеримент не вдався — я ходила невиспана, голодна і зла. - Ну, чому ти вже прокинулася? Могла би ще трохи поспати, я ж не встигла! - думала я. Зараз я вирішила не перейматись роботою, а використовувати іноді час, коли вона спить. Якщо виходить це зробити під час денного сну — ок, якщо ні — то ні.

Що робити: Просто розслабтеся і отримуйте задоволення.

6. Мф: Дитина об'єднує сім'ю.

Насправді: Дитина випробовує сім'ю на міцність.

Якщо з чоловіком немає спільних інтересів, цінностей, взаємоповаги і взаєморозуміння, то поява дитини тільки загострить ці розбіжності. Дитина спонукає батьків досягати швидких компромісів, а якщо батьки надто егоїстичні для таких дій, сім'я може розпастися. Жінка вже не може приділяти такої уваги чоловіку як раніше, залишитися сам-на-сам парі переважно не є реальним. Фізична втома, недомовленість, нерівномірний розподіл обов'язків і насамперед егоїзм спонукають до виникнення конфліктів, які переважно немає часу вирішувати.

Що робити: Спілкуйтеся між собою, вчіться чути свого партнера.


Французький тиждень
2015
olya_verbytska


В мене є дві чудові подруги-"француженки" (принаймні так я їх подумки називаю). Одна білявка, а друга - руда. Одна з них, а саме білявка, недавно повела мене в стилізоване під Францію кафе Sophie (і треба сказати дуже вдало стилізоване!) і порадила мені прочитати книгу Джеймі Кет Каллан "Француженки не сплять на самоті"! Назва мене заінтригувала і не обманула. Книжечка виявилась легка, практична і надихаюча!
Тут описано не лише ставлення француженок до чоловіків, авторка також намагалася дати відповідь на питання, чому чоловікам подобаються француженки або в чому суть французького шарму. Окрім цього у книзі зібрано деякі секрети догляду за собою і кулінарні рецепти. Книга надихнула мене спекти лимонно-вершковий пиріг, апельсиновий бісквіт, а також придбати крем від відомої французької марки.
Якщо зараз стали модними перукарні "Лише для чоловіків", то на цю книжку можна було би наклеїти стікер "Лише для жінок".
Водночас деякі "істини" книжки здається написані Капітаном Очевидність, та в цілому про важливі речі не гріх і сказати двічі.
Після прочитання "Француженок..." мої подруги стали здаватися ще більш французькими, ніж були до того. По-перше: я ніколи до кінця не знаю, про що вони думають, це абсолютно загадкові особистості. По-друге: вони дуже цікаві і самодостатні. По-третє: привабливі,елегантні, і у них є той самий неперевершений шарм.
Але повернемось до книги. Паралельно з моїм захопленням француженками, довелося їм трохи поспівчувати. Як виявилося, принаймні так стверджує авторка, - у них немає дівчачих вечірок і посиденьок, а отже (це вже я роблю такий висновок) і жіноча дружба опиняється під великим питанням! Може просто в книзі недостатньо розкрита ця тема, однак загалом виглядає все сумно. Мені згадалися розповіді про українські вечорниці, де дівчата разом ліпили вареники, пряли, вишивали, сакральна передача досвіду від матері до доньки, від бабці до внучки, ініціація "Всі жінки - відьми", душевні історії в колі близьких подруг.

Решта правил француженок справді чудові: і звані вечері, і прогулянки замість побачень, і плекання самодостатності. Як на мене, є чому повчитися. Аж відчула маленьку ностальгію за Францією, поки читала.



Фото: Париж, жовтень 2013

День пам'яті
olya_verbytska
Сьогодні, в день пам'яті Кузьми, тисячі людей запалили свічки на головних площах своїх міст. Ще більше свічок залишились невидимими вогниками у серцях.
Скрябін вмів бути "своїм" для цілої країни. Його "танець пінгвіна" яскраво відрізнявся від завчених рухів пострадянської естради. Сміливо йшов за правдою, не дивлячись, куди вона його заведе. У своїх піснях описав цілу епоху 90-х - в деталях і з гумором.
Проста і філософська водночас, творчість Кузьми як розмова зі старим другом. Така бесіда ніколи не вичерпується, навіть якщо іноді доводиться помовчати.



2016 wish list
2015
olya_verbytska
Рік без LJ минув непомітно, і коли я передивляюся попередні записи, то розумію, що багато з задуманого виконала і в моєму житті з'явились нові горизонти, як от фотографія.
Багато книжок були прочитано (як от Патті Сміт "Просто діти"), тематичну вечірку зроблено (на тему "Аліси в країні див"), для мене вона була дуже символічна, це було прощання з певним етапом життя.
За цей час я ще більше полюбила Японію і Францію. Іноді згадую Париж і Ніццу і думаю про те, що хочу туди знову. І японці, і французи імпонують мені: у них виражене відчуття власної гідності, толерантність, інтелектуальність, вони вміють зупинятися і відчувати філософію, красу і смак життя.
Тому, цього року я хочу:
- віднайти в собі елегантність (це стосується і зовнішності, і поведінки);
- відчути себе професіоналом;
- легко і невимушено отримувати дохід від творчості;
- зайнятися йогою, більш регулярно;
- хочу познайомитися з новими цікавими людьми;
- хочу більше проявляти щедрість, творчість і спонтанність в повсякденному житті, стосовно близьких людей;
- хочу, щоб від ідеї до дії, від задуму до результату була коротка відстань;



Must read Патті Сміт Просто діти
2015
olya_verbytska
Цю книжку зустрічала в багатьох мастрідах, тому теж планую прочитати. Ідея виглядає привабливо. Може хтось читав?
ea167aa5d45050209d6033d2b347626c1b0b28f6_900

(no subject)
2015
olya_verbytska
Подумалось... Циніки - приховані психопати?

Чому я в захваті від корейських і японських дорам
2015
olya_verbytska
Нещодавно у моєму житті з'явилася східна хвиля. До домашніх вправлянь у йозі, щирого захоплення японською кухнею тепер можна додати перегляд дорам. Я просто "присіла" на них.
1. Вони дуже позитивні і веселі, герої майже усіх серіалів цілеспрямовані і життєрадісні, вони довго не сумують і не зляться. Більшість дорам присвячені темі досягнення успіху в улюбленій справі. Є і чудові драматичні фільми (як от "Ромашка"), але в будь-якому разі вони дарують заряд оптимізму.
2. Інформативні (можна багато дізнатися про культуру японців та корейців, навіть вивчити деякі слова, якщо дивитися з субтитрами), також дізнатися про особливості роботи креативщика, співака, сценариста і т.д.
3. Скромні ( у них нема вульгарних сцен і найбільша пристрасть обмежується поцілунком)
4. Мені близька ментальність японців  - відкритість і водночас збереження дистанції, повага до інших, пріоритет кар'єри.
5. Романтичні (набагато романтичніші за американські) - тут можна знайти купу цікавих ідей, як урізноманітнити стосунки
6. Симпатичні актори. Ніколи б не подумала, але азіати мають свій особливий шарм. Наприклад чого вартує посмішка Чана Гин Сок у серіалі "Ти - прекрасний!"  або фільмі "Мій улюбленець"
Зараз дивлюся японську дораму "Оголене літо" -  тут  і поїздки на велосипеді біля океану, і робота фотографа... відразу виникає літній настрій.

співчуття і туга за ідеальним
дзен
olya_verbytska
Все частіше мені шкода людей.
Тих, які мерзнуть на зупинках маршруток після нудної роботи. Офісних працівників. Хворих на психічні чи тілесні болячки, особливо дітей. Задбаних самотніх кар'єристок. Паразитів, алкашів, істеричок... цей ряд можна нескінченно продовжувати. Кожному з нас можна поспівчувати. Принаймні з перспективи смерті.
Одна помилка - і життя шкереберть.
Тому співчуття, чи не найчистіша форма любові, яку можна відчути, оскільки ідеальних людей не існує, а з ними не існує ідеальних стосунків.

П.С. Звідки тоді ця туга за ідеальними людьми, від якої хочеться писати романи?

?

Log in